Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 464 429 сторінок, 128 444 книжок, творів, документів та інших текстів, 1810 авторів та авторок.

Календар

6 травня

1864 — народився Кирило Трильовський, український адвокат, публіцист, видавець
1877 — помер Юган Людвіг Рунеберг, фіно-шведський поет, філософ
1880 — помер Іван Суриков, російський поет
1910 — помер Борис Грінченко, український письменник, етнограф, мовознавець, перекладач
1949 — помер Моріс Метерлінк, бельгійський письменник, лавреат Нобелівської премії 1911 року

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Ті, що лиш при помочі фортуни з звичайних громадян стають володарями, осягають це з малими труднощами, але вдержуються з великими. На свому шляху не натрапляють на ніякі перепони, бо вони летять, мов на крилах. Та всі ці турботи зявляються пізніше, коли вже там усадовилися. Це ті володарі, що дістали державу або при помочі гроша, або з ласки того, що цю державу їм дає. Таке сталося багатьом у Греції у містах Йонії і Гелєспонту, де Дарій, для своєї безпеки і слави, посадив своїх володарів. Таке було і з тими цісарями, що з звичайних людей, через здеморалізованих вояків, доходили до влади. Ці володарі звичайно опираються на волі і щасті тих, що зробили їх великими, а ті обі речі є найнестійніші і найхимерніші. Ці володарі не вміють і не можуть утриматися на тому щаблі: не вміють, бо хто не є людиною великого розуму і прикмет, той не потрапить командувати; не можуть, бо не мають військових сил, які були б їм віддані і вірні. Врешті, держави що творяться зненацька, як усі інші речі природи, які родяться і швидко ростуть, не можуть мати таких звязків і коріння, щоб їх не змів перший буревій. Отож ті, — як сказано, — що зненацька стали володарями, не мають стільки сприту, щоб уміти затримати те, що їм фортуна дала, ані щоб створити згодом ті підстави, які інші мали вже передтим, поки стали володарями.

читати далі…

Вибрана поезія

Борис Грінченко

Під хмарним небом. (Львів, 1893)

Буває.

Буває часами — життя проклинаєш
І смерти, як щастя якого, благаєш;
Буває часами — набридне на сьвітї
Нудьгу — нерозвагу с собою носити —
Палкими словами усе проклинаєш,
Заснути на віки, умерти бажаєш…
А инодї тяжко захочетьця жити,
Ввесь сьвіт цей безкраїй обняти — любити, —
Байдуже про лихо, про лютую муку,
Немов їх немає!… І кожному руку
Ти приязно хочеш, як братові, дати
І кожного щиро, як брат, привітати,
Й життя — ще недавно набридле й настиле —
Ізнов тебе вабить, ізнов тобі миле…