Перейти до вмісту

In the End

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
In the End
Сингл Linkin Park
з альбому Hybrid Theory
Випущений9 жовтня 2001[1]
ФорматCD, DVD
Сторона Б«Step Up» (демо 1999)
«In the End» (наживо)
«Points of Authority» (наживо)
«A Place for My Head» (наживо)
Записаний1998—2000
ЖанрНю-метал, реп-рок
Моваанглійська
Автор пісніLinkin Park
КомпозиторРоберт Бурдон, Майк Шинода, Джозеф Ган, Бред Делсон і Честер Беннінгтон Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість3:39
ЛейблWarner Bros. Records
ПродюсерДон Гілмор
Хронологія синглів Linkin Park
Попередній
←
 Papercut
(2001)
Pts.OF.Athrty
(2002)
Наступний
→
Музичне відео
«In the End» на YouTube

«In the End» (укр. Зрештою) — пісня американського рок-гурту Linkin Park, четвертий сингл з їхнього дебютного альбому Hybrid Theory, що вийшов 2000 року.

Основним автором пісні є один з двох співаків Linkin Park Майк Шінода, який вирішив створити більш доступну композицію, ніж решта матеріалу гурту, поєднавши важкий метал, хіп-хоп та електронну музику із попмузикою. Похмурий текст пісні описує невдалі стосунки, які призвели до розчарування та ненависті до себе: «Я так старався і так далеко зайшов, але зрештою, це навіть не має значення» — співав в емоційному приспіві Честер Беннінгтон.

Сингл «In the End» посів першу сходинку в американському чарті Billboard Modern Rock та другу позицію в хіт-параді синглів Hot 100, посприявши зростанню популярності гурту. Попри скептичне ставлення музичних критиків одразу після виходу пісні, з часом вона стала вважатися найкращою композицією в доробку Linkin Park та однією з найпопулярніших, найбільш впливових та комерційно успішних рок-пісень XXI століття.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«In the End» — одна з перших пісень американського рок-гурту Linkin Park, створеного наприкінці 1990-х років у Каліфорнії. Спочатку колектив мав назву «Xero», але після декількох змін у складі його перейменували на «Hybrid Theory». До складу гурту зрештою увійшли вокалісти Майк Шінода і Честер Беннінгтон, гітарист Бред Делсон, барабанщик Роб Бурдон, діджей Джо Ган та бас-гітарист Дейв Фаррел. Музиканти грали важкий метал з елементами хіп-хопу та електронної музики[2].

Основний автор пісні Майк Шінода

«In the End» була однією з дванадцяти композицій, що увійшли до дебютного альбому гурту. Її автором став Майк Шінода, що записав демоверсію пісні вночі на репетиційній базі Linkin Park в Голлівуді. Він працював у приміщенні, в якому не було вікон, тому навіть не слідкував за часом доби та заснув, лише коли втомився[3]. За словами барабанщика Роба Бурдона, гуртові була потрібна більш мелодійна та позачасова композиція, не схожа на їхній тогочасний репертуар, і коли наступного ранку до студії прийшли інші музиканти та послухали демо, то визнали, що Шіноді вдалося цього досягнути. «Не думаю, що ми передбачали, настільки успішною буде [пісня], але тоді ми знали, що вона була найдоступнішою річчю з тих, що ми робили» — пояснював автор[2]. Беннінгтону композиція спочатку настільки не сподобалася, що він навіть не хотів додавати її до альбому, але врешті-решт погодився під впливом інших учасників колективу[4].

Віцепрезидент звукозаписувальної компанії Zomba Music Джеф Блю, який свого часу запропонував гуртові прослухати Честера Беннінгтона, допоміг їм підписати контракт на випуск дебютного альбому з лейблом Warner Bros. Музиканти відмовилися від назви «Hybrid Theory», щоб уникнути плутанини із британським гуртом Hybrid[en], і перейменувались на Linkin Park. «Hybrid Theory» натомість став назвою майбутньої платівки колективу[4]. Її продюсером було обрано Дона Гілмора, бо музикантам подобалася його нещодавня співпраця з гуртом Good Charlotte[5].

Учасники запису
  • Автори пісні — Linkin Park
  • Продюсер — Дон Гілмор
  • Зведення — Енді Воллес
  • Виконавчий продюсер — Джеф Блю

Текст і музика

[ред. | ред. код]

За словами Майка Шіноди, «In the End» розповідає про «дивну боротьбу з безнадійністю та ефемерною природою часу та нашого життя». В ній співається про невдалі стосунки, які призвели ліричного героя до розчарування та ненависті до себе. На початку він звертається до себе: «Одна річ, я не знаю, чому саме, але не має значення, як сильно ти стараєшся» (англ. One thing, I don't know why / It doesn't even matter how hard you try). Далі він повторює ті самі питання знову та знову, усвідомлюючи власні невдачі та змарновані зусилля, але не має відповідей. В емоційному приспіві, який виконує Честер Беннінгтон, герой визнає, що він «так старався і так далеко зайшов, але зрештою, це навіть не має значення» (англ. I tried so hard and got so far, but in the end, it doesn’t even matter). Інтроспективний характер пісні був протилежним тому, про що тоді співали інші популярні ню-метал-гурти, на кшталт Limp Bizkit: «Ми не хотіли писати „Я вдарю вас по обличчю“ або „Я такий розлючений“ тощо. Багато з цього було в ефірі, але ми врівноважували це самоаналізом та іншими речами про себе», — визнавав Шінода. Іншою відмінністю від звичних ліричних композицій та рок-балад було те, що пісня не містила жодних висновків або рішень[5][8][9].

Фрагмент композиції Linkin Park — «In the End»
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

Прямолінійна структура пісні з куплетною формою та простим тактовим розміром 4/4 є характерною для попмузики[8]. Композиція розпочинається з інструментального вступу із коротким рифом, зіграним на фортепіано; слідом чергуються два куплети з речитативом Майка Шіноди та два приспіви у виконанні Честера Беннінгтона; закінчується вона бриджем та останнім приспівом[5]. Протягом куплетів Шіноди, в яких описується боротьба та пошук виходу з ситуації, поступово збільшується напруження, а короткі приспіви Беннінгтона призводять до вивільнення емоцій[8]. Музичний стиль композиції поєднує елементи рок-музики, електронної музики та хіп-хопу[9]. Як багато інших пісень Linkin Park, «In the End» виконується на електрогітарі зі зниженим відкритим строєм Open C♯ (C♯ G♯ C♯ F♯ A♯ D♯): куплет складається лише з натуральних флажолетів, а приспів — із павер-акордів на трьох струнах[10].

Демозапис «In the End», який увійшов до ювілейного видання Hybrid Theory, продемонстрував, що перша версія пісні відрізнялася від її фінального варіанту. Так, її структура і текст вступу та приспівів збігалися, але текст обох куплетів Шіноди був відмінним. Також чорнова версія була довшою через розширений бридж: рядки, що розпочинаються зі слів «I've put my trust in you», повторювалися не два рази, а три[11][3].

Випуск альбому та синглу

[ред. | ред. код]

Альбом Hybrid Theory, до якого увійшла «In the End», вийшов 24 жовтня 2000 року[4]. Він вирізнявся серед тогочасних релізів альтернативного року сумішшю жанрів, в якій поєднувалися важкий метал, електронна музика, реп і поп[5]. Першими трьома синглами з платівки стали «One Step Closer», «Crawling» та «Papercut»[4], які вже зробили гурт всесвітньо популярним. «In the End» став четвертим та останнім синглом з альбому, вийшовши наприкінці 2001 року. Як пізніше писали в журналі Metal Hammer, «попередні сингли… миттєво стали хітами серед роздратованих підлітків, які любили важку музику, але „In The End“ змінив правила гри, зробивши гурт справді всюдисущим»[5]. За підсумками 2001 року Hybrid Theory був найбільш продаваним альбомом із 4,8 млн примірників, випередивши релізи Shaggy, 'N Sync, Enya, Staind[en] та інших виконавців[12].

Хіт-паради

[ред. | ред. код]

Пісня «In the End» з'явилася в ротації американських радіостанцій влітку 2001 року, дебютувавши в чарті пісень альтернативного року, опублікованому в часописі Billboard 13 липня[13]. Врешті-решт вона посіла перше місце в чарті Modern Rock, що стало першим подібним досягненням для Linkin Park[4][14]. Композиція залишалася у хіт-параді рекордні 44 тижні поспіль між серпнем 2001 та червнем 2002 року[15]. Також вона посіла друге місце в основному хіт-параді синглів Hot 100, що стало найвищим показником за всю історію гурту[16], та третю сходинку в чарті Mainstream Rock[4][14].

2009 року «In the End» посіла друге місце в чартах рок-музики та альтернативного року за підсумками десятиріччя, опублікованих у Billboard, поступившись відповідно «How You Remind Me[en]» гурту Nickelback та «Headstrong[en]» колективу Trapt[en][17][18].

2017 року «In the End» повернулася до американських та світових чартів, що було спричинено смертю вокаліста Linkin Park Честера Беннінгтона[19].

Список композицій

[ред. | ред. код]

Сингл «In the End» з'явився у продажу 9 жовтня 2001 року[71] і розповсюджувася в різних форматах із відмінним набором додаткових композицій. Звичайний компакт-диск містив концертну версію пісні «A Place for My Head» та демоверсію «Step Up» як бі-сайди[72]. Диск у форматі Enhanced CD, окрім концертних версій «In the End» та «Points of Authority», мав відеокліп на «In the End»[73]. Нарешті, до складу DVD «In the End», окрім самої композиції, увійшов відеокліп на «Crawling» та чотири тридцятисекундних відеоінтерв'ю з учасниками гурту[74].

2002 року в Японії вийшов мініальбом Linkin Park: In the End (також відомий як In the End: Live & Rare[pl]), який, окрім чільної композиції, містив бі-сайди з «In the End» і попередніх синглів гурту, як-от «One Step Closer» або «Papercut»[75].

Сингл (CD)
#НазваАвторТривалість
1.«In the End»Linkin Park3:38
2.«A Place for My Head» (наживо на Доклендс-Арені, Лондон)Linkin Park, Марк Вейкфілд3:12
3.«Step Up» (демо 1999 року)Linkin Park3:54
Сингл (Enhanced CD)
#НазваАвторТривалість
1.«In the End»Linkin Park3:38
2.«In the End» (наживо на BBC Radio One)Linkin Park3:28
3.«Points of Authority» (наживо на Доклендс-Арені, Лондон)Linkin Park3:31
4.«In the End» (відео) 3:36
Сингл (DVD)
#НазваТривалість
1.«In the End» (аудіо)3:37
2.«Crawling» (відео)3:38
3.«4 X 30 Seconds» (відеокліпи з інтерв'ю)2:14
Мініальбом (CD)
#НазваАвторТривалість
1.«In the End» (альбомна версія)Linkin Park3:36
2.«Papercut» (наживо на Доклендс-Арені, Лондон)Linkin Park3:11
3.«Points of Authority» (наживо на Доклендс-Арені, Лондон)Linkin Park3:26
4.«Place for My Head» (наживо на Доклендс-Арені, Лондон)Linkin Park3:10
5.«Step Up» (демо 1999 року)Linkin Park3:55
6.«My December»Майк Шинода4:21
7.«High Voltage»Linkin Park3:45

Сертифікації

[ред. | ред. код]

Високі показники продажів «In the End» принесли синглу сертифікації в багатьох країнах. 2024 року він отримав в США «діамантову» сертифікацію, яка враховувала як продажі фізичних копій альбому, так і показники на стримінгових платформах, та відповідала еквіваленту у 10 млн проданих примірників, ставши першим синглом Linkin Park, що отримав подібну відзнаку; найближчим до нього був шість разів «платиновий» «What I've Done». Разом з тим, це було не перше «діамантове» досягнення гурту, бо альбом Hybrid Theory отримав «діамантовий» статус із 10 млн проданих примірників ще 2005 року[76][77].

Регіон Сертифікація Продажі
Австралія (ARIA)[78] Золотий 35 000^
Данія (IFPI Denmark)[79] 2× Платиновий 180 000double-dagger
Італія (FIMI)[80] 4× Платиновий 400 000double-dagger
Нова Зеландія (RIANZ)[81] 5× Платиновий 150 000double-dagger
Португалія (AFP)[82] 6× Платиновий 60 000double-dagger
Іспанія (PROMUSICAE)[83] 2× Платиновий 120 000double-dagger
Швеція (IFPI Sweden)[84] Золотий 15 000^
Швейцарія (IFPI Switzerland)[85] Золотий 20 000^
Велика Британія (BPI)[86] 4× Платиновий 2 400 000double-dagger
США (RIAA)[87] Діамантовий 10 000 000double-dagger
Streaming
Данія (IFPI Denmark)[88] Золотий 900 000dagger

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях
dagger лише прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Відеокліп

[ред. | ред. код]
Джозеф Ган, діджей Linkin Park і співрежисер відеокліпу

Музичне відео на «In the End» було знято в липні 2001 року в Лос-Анджелесі, в проміжку між концертами світового туру Ozzfest. Режисерами кліпу стали діджей гурту Джозеф Ган та Нейтан Кокс. Вони витратили близько трьох місяців, щоб донести до компанії звукозапису власні ідеї: «Спочатку лейбл вважав, що відео було дуже несерйозним, і хотів, щоб ми зробили його більш „зубатим“», — згадував Кокс. Фінальна концепція відео відповідала циклічній структурі пісні, демонструючи еволюційні процеси в природі, а його візуальна частина була натхнена японським анімаційним фільмом «Принцеса Мононоке» (1997). Майк Шінода читає куплет на фоні сухого та безживного фантастичного ландшафту, знятого в пустелі Каліфорнії, а приспів весь гурт виконує разом на високій башті, намальованій за допомогою комп'ютерної графіки. Поступово з землі виринають потворні шипи та трава, а наприкінці відео після дощу пустеля перетворюється на зелену рівнину[89][90][91].

На церемонії нагородження MTV Video Music Awards 2002 року відеокліп на «In the End» здобув перемогу в номінації «Найкраще рок-відео». Він також був номіноваий у категоріях «Найкраще відео року» та «Найкраще відео гурту», але поступився відповідно «Without Me» Емінема та «Hey Baby[en]» No Doubt і Bounty Killer[en][89].

Критичні відгуки

[ред. | ред. код]

Перші відгуки на творчість Linkin Park з'явилися 2000 року після виходу їхнього дебютного альбому Hybrid Theory, до якого й увійшла пісня «In the End». Музичні оглядачі критично ставилися до чергового гурту, який виконував суміш року та репу, подібно до Limp Bizkit, Korn, Papa Roach або Disturbed, вважаючи, що майбутнє рок-музики за такими колективами, як The Strokes або The White Stripes. В музичному журналі Rolling Stone платівка отримала лише 2,5 зірки з 5. В австралійському таблоїді Herald Sun[en] зауважили, що «життя надто коротке, щоб слухати посередній рок», а в американській газеті The Indianapolis Star звернули увагу на те, що наразі реп-метал «потребує більше інновацій і менше копіювання». Разом з тим, критики схвально оцінювали емоційну насиченість та тривожність пісень гурту та вражаючий вокальний діапазон Честера Беннінгтона. «In the End» не входила до числа композицій, які звернули на себе особливу увагу після виходу альбому, але вона отримала побіжну відзнаку в канадському виданні Calgary Herald завдяки своїй чіпкій мелодії[92].

Після того, як пісня вийшла окремим синглом, їй присвятили декілька окремих рецензій. В британському вебзині Drowned in Sound[en] композицію оцінили на шість балів з десяти. «Неймовірно красивий, піднесений запис, дуже далекий від бандитизму Limp Bizkit чи бездушності Papa Roach», — зауважив Джо Вісбі. Окрім щемливої фортепіанної партії він відзначив зрозумілі тексти, які, на його думку, хоч і не дотягували до рівня Джона Леннона, були кращими за Limp Bizkit чи Marilyn Manson[93]. Журналіст британського журналу NME Пірс Мартін був більш різким, назвавши пісню «ще одним шматком бездушного MTV-шного реп-року з нижньої частини харчового ланцюга». Він висловив думку, що текст «In the End» — ні про що, та додав, що «коли світ перестане піклуватися про Linkin Park, їм доведеться звинувачувати лише самих себе»[94].

З часом ставлення критиків до ранньої творчості Linkin Park змінилося і їхній дебютний альбом, який поєднував хіп-хоп, попмузику, рок-музику й електронну музику, став вважатися класикою ню-металу, вплинувши на розвиток рок-музики XXI століття. В онлайн-каталозі AllMusic альбом оцінили на п'ять зірок з п'яти, а «In the End» назвали однією з пісень запису, присвячених невдалим стосункам[95]. Після виходу ювілейного видання Hybrid Theory 2020 року в музичному тижневику Kerrang! «In the End» охрестили «позачасовою» піснею[96], а в інтернет-виданні Pitchfork — «перлиною» платівки[97].

Ремікси та демо

[ред. | ред. код]

2002 року Linkin Park випустили альбом реміксів Reanimation, до якого увійшла композиція «Enth E Nd» — ремікс на «In the End», автором якого став хіп-хоп-продюсер KutMasta Kurt[en], а речитатив разом із Шінодою виконав репер Motion Man. Роб Шеффілд з журналу Rolling Stone назвав «In the End» найбільшим хітом Linkin Park, який, хоч і був по суті переспівом «Nookie» Limp Bizkit, з погляду музики та тексту поєднував у собі найкращі якості гурту. На думку оглядача, оновлена версія пісні поступалася оригіналу, але була «до біса дивною»[98]. На оновлену композицію було знято низькобюджетний відеокліп, режисером якого став Джейсон Голдвотч[99][100].

2004 року вийшов мініальбом Collision Course, записаний Linkin Park разом із репером Jay-Z. Він містив шість композицій в жанрі мешап, що були накладанням пісень обох виконавців одна на одну. Так, «Izzo (H.O.V.A.)» з альбому репера The Blueprint була поєднана з «In the End». В журналі Rolling Stone альбом отримав невисоку оцінку — дві зірки з п'яти[101], а на сайті Billboard відзначили, що «тематичний контраст між хвастощами Джея та жалістю до себе Linkin Park є занадто великим», що і далося взнаки на композиції «Izzo (H.O.V.A.)/In the End»[102].

2011 року на мініальбомі Underground Eleven, що розповсюджувався серед учасників фан-клубу Linkin Park, вийшла демоверсія композиції «In The End (Demo)» з іншим текстом куплетів[103]. 2020 року на лейблі Warner Music вийшло ювілейне перевидання альбому Hybrid Theory, присвячене двадцятиріччю релізу, яке також містило цей демозапис[104].

Історичне значення

[ред. | ред. код]
Вокаліст Linkin Park Честер Беннінгтон пішов з життя 2017 року

«In the End» вважається найуспішнішою та найвідомішою піснею Linkin Park — як на думку музичних критиків, так і за результатами опитування шанувальників колективу[105]. В часописі Billboard композицію назвали однією з найкращих поппісень XXI століття, відзначивши її друге місце в хіт-параді синглів Hot 100. На думку Ендрю Унтерберга, одразу декілька фрагментів пісні — вступ на фортепіано, перша фраза, приспів та бридж — стали канонічними, але особливою «In the End» зробила її бездоганна структура: «Небагато пісень у будь-якому жанрі приділяють так багато уваги композиції; як для рок-музики початку 2000-х, вона була вище за всіх так само, як Честер, що залазив на гаргулью у відеокліпі»[106]. На сайті Consequence «In the End» назвали визначальною для свого жанру піснею та «мабуть, найкращим прикладом реп-року на рубежі тисячоліть, який уникнув жартівливої іронії, притаманної більшості музики, створеної сучасниками Linkin Park»[107]. З іншого боку, в журналі Kerrang! найкращою піснею Linkin Park назвали «Numb» з альбому Meteora 2003 року, але зауважили, що «In the End», яка посіла другу сходинку рейтингу, «безперечно заслужила на безсмертя»[108].

2009 року «In the End» посіла 121 місце в списку журналу Blender «500 найкращих пісень з моменту вашого народження»: «Спочатку Linkin Park звучали так, ніби прибули на реп-метал-вечірку надто пізно, але в підсумку вони насолоджувалися найдовшою тривалістю життя, головним чином тому, що так і не навчилися бути справжніми придурками»[109]. Телеканал VH1 поставив її на 84 позицію у списку 100 найкращих пісень 2000-х[110]. 2012 року на сайті Loudwire «In the End» визнали другою найкращою хард-роковою піснею XXI століття, після «Chop Suey!» System of a Down, та назвали її фірмовим гімном з комерційно успішного альбому Hybrid Theory та композицією, що повернула увагу до жанру ню-метал, коли той почав втрачати позиції[111]. Пізніше на тому ж сайті її визнали одним з найдивніших хітів усіх часів, що, попри свою похмуру тематику та текст, повний безнадії, зміг здобути чимало фанатів по всьому світу[112]. 2017 року в журналі Spin «In the End» поставили на п'яте місце в рейтингу пісень в жанрі ню-метал: «Одиноке фортепіано розпочинає вокальну дуель Честера Беннінгтона та Майка Шіноди, які цінують вираз відчайдушних, пригнічених і гірко-солодких почуттів більше, ніж різкі електронні ефекти та водоспадні гітари»[113].

2020 року музичний кліп на «In the End» перетнув позначку у мільярд переглядів на відеохостингу YouTube, ставши другою такою роботою гурту після «Numb», що досягнула цього на два роки раніше[89]. Станом на квітень 2025 року кліп мав 1,91 млрд переглядів та входив до десятки рок-пісень із їх найбільшою кількістю[114]. 2021 року «In the End» стала першою піснею в жанрі ню-метал, яку прослухали понад мільярд разів на Spotify[115].

2024 року в українському виданні ArtWitty «In the End» назвали знаковою композицією гурту, яка зробила Linkin Park популярними та не втратила актуальності навіть через багато років[9]:

«In the End» від Linkin Park — це не просто пісня, а символ боротьби, прийняття і сили. Її емоційний заряд, глибокий текст і унікальне звучання зробили її особливою для мільйонів людей. Вона нагадує, що навіть у найважчі моменти ми можемо знайти спосіб рухатися вперед. Завдяки своїй універсальності і щирості, ця композиція продовжує бути джерелом натхнення. Повертаючись до неї, ми не лише згадуємо про минуле, а й переосмислюємо свої життєві виклики.

— «Від болю до сили: огляд пісні In the End гурту Linkin Park». Олег Іванів, ArtWitty, 2024 рік

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dean, Maury (2003). Rock N Roll Gold Rush: A Singles. Algora. ISBN 9780875862071. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  2. ↑ а б Morton, Luke (7 жовтня 2020). The secret history of Linkin Park’s Hybrid Theory: In their own words. Kerrang! (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  3. ↑ а б Campbell, Rachel. Linkin Park’s “In The End” demo had very different lyrics. Alternative Press Magazine (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  4. ↑ а б в г д е Childers, Chad (24 жовтня 2023). 24 Years Ago: Linkin Park Release 'Hybrid Theory'. Loudwire (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2020-11-21 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в г д Leivers, Dannii (23 жовтня 2020). The Story Behind The Song: In The End by Linkin Park. Louder (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2021-01-22 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Linkin Park - In The End (англ.), 2001, процитовано 8 квітня 2025
  7. ↑ Linkin Park - Hybrid Theory (англ.), 2000, процитовано 8 квітня 2025
  8. ↑ а б в Lelievre, Benoit (12 червня 2021). The Only Linkin Park Song That Matters. Dead End Follies (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  9. ↑ а б в Ivaniv, Oleh (30 листопада 2024). Від болю до сили: огляд пісні In the End гурту Linkin Park. Artwitty. Процитовано 4 квітня 2025.
  10. ↑ Brown, Carl. Linkin Park - In The End Guitar Lesson | Guitar Lessons 365. guitarlessons365.com. Процитовано 4 квітня 2025.
  11. ↑ Nattress, Katrina (1 жовтня 2020). Linkin Park Shares 'In The End' Demo, And The Lyrics Are Totally Different. iHeart (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  12. ↑ What you can learn from the latest album sales. EW.com (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  13. ↑ Журнал Billboard. Номер 13 липня 2001 року. с. 98.
  14. ↑ а б Yeung, Neil Z. Linkin Park Songs, Albums, Reviews, Bio & More... AllMusic (англ.). Процитовано 6 квітня 2025. [Архівовано 2023-11-17 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Inc, Nielsen Business Media (1 листопада 2003). Billboard (англ.). Nielsen Business Media, Inc.
  16. ↑ Linkin Park | Biography, Music & News. Billboard (амер.). Процитовано 7 квітня 2025. [Архівовано 2022-04-25 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Linkin Park, Nickelback top decade's rock charts. Reuters (англ.). 19 грудня 2009.
  18. ↑ а б в Журнал Billboard. Подвійний випуск The Decade in Music [Архівовано 2025-03-29 у Wayback Machine.]. 19 грудня 2009 року. с. 161.
  19. ↑ Rutherford, Kevin (27 липня 2017). From ‘In the End’ to ‘Talking to Myself,’ Linkin Park Storms Hot Rock Songs Chart. Billboard (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  20. ↑ Linkin Park — Billboard Hot 100 [Архівовано 2023-06-22 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Linkin Park — Adult Pop Airplay [Архівовано 2021-02-27 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Linkin Park — Alternative Airplay [Архівовано 2023-05-22 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Linkin Park — Mainstream Rock Airplay [Архівовано 2023-06-22 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Linkin Park — Mainstream Top 10 Recurrents
  25. ↑ Australian-charts.com — Linkin Park — In the End. ARIA Top 50 Singles. Hung Medien.
  26. ↑ Linkin Park — In the End Austriancharts.at (нім.). Ö3 Austria Top 40. Hung Medien.
  27. ↑ Ultratop.be - Linkin Park - In the End (нід.). Ultratop 50. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch.
  28. ↑ Ultratop.be - Linkin Park - In the End (фр.). Ultratop 40. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch.
  29. ↑ "Official Singles Chart Top 100". Official Charts Company.
  30. ↑ Danishcharts.dk — Linkin Park — In the End. Tracklisten. Hung Medien.
  31. ↑ Eurochart Hot 100 Singles (PDF). Music & Media. Т. 19, № 44. 27 жовтня 2001. с. 17. Процитовано 31 липня 2020. [Архівовано 2021-07-28 у Wayback Machine.]
  32. ↑ The Irish Charts — Search the Charts [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Italiancharts.com — Linkin Park — In the End (італ.). Italian Singles Chart. Hung Medien.
  34. ↑ Canadian Top 20 in 2002 (PDF). Cross Canada Countdown. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2005. Процитовано 2 листопада 2023. [Архівовано 2005-04-07 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Charts.org.nz. LINKIN PARK — IN THE END (SONG)
  36. ↑ Nederlandse Top 40 — week 7, 2002 (нід.). Stichting Nederlandse Top 40.
  37. ↑ Offizielle Deutsche Charts. Linkin Park — In the End
  38. ↑ Romanian Top 100: Editia 1, saptamina 7.01–13.01, 2002. Архів оригіналу за 14 травня 2005. Процитовано 1 листопада 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) [Архівовано 2005-05-14 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Lescharts.com — Linkin Park — In the End (фр.). French Singles Chart. Hung Medien.
  40. ↑ Top Lista Hrvatskog Radija. Croatian Radiotelevision. Архів оригіналу за 9 листопада 2001. Процитовано 7 березня 2021. [Архівовано 2009-04-05 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Linkin Park — In the End swisscharts.com. Swiss Singles Chart. Hung Medien.
  42. ↑ Swedishcharts.com — Linkin Park — In the End. Singles Top 60. Hung Medien.
  43. ↑ "Official Scottish Singles Sales Chart Top 100". Official Charts Company.
  44. ↑ Linkin Park — Billboard Global 200 [Архівовано 2023-10-15 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Linkin Park — Hot Rock Songs
  46. ↑ Linkin Park — In the End Austriancharts.at (нім.). Ö3 Austria Top 40. Hung Medien.
  47. ↑ Official IFPI Charts − Digital Singles Chart (International) − Εβδομάδα: 46/2024 (гр.). IFPI Greece. 20 листопада 2024. Архів оригіналу за 20 листопада 2024. Процитовано 20 листопада 2024. [Архівовано 2021-07-12 у Wayback Machine.]
  48. ↑ Spanishcharts.com — Linkin Park — In the End Canciones Top 50. Hung Medien.
  49. ↑ Linkin Park — Billboard Canadian Hot 100 [Архівовано 2023-10-15 у Wayback Machine.]
  50. ↑ "Portuguesecharts.com — Linkin Park — In the End". (англ.) AFP Top 100 Singles.
  51. ↑ ČNS IFPI. SK — SINGLES DIGITAL — TOP 100. In The End. LINKIN PARK — WARNER MUSIC
  52. ↑ "Archívum — Slágerlisták — MAHASZ" (угорською). Stream Top 40 slágerlista. Magyar Hanglemezkiadók Szövetsége.
  53. ↑ Le Top de la semaine : Top Singles Téléchargés – SNEP (Week 30, 2017) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 2 серпня 2017. [Архівовано 2017-07-30 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Finnishcharts.com — Linkin Park — In the End. Finland's Official List
  55. ↑ ČNS IFPI. CZ — SINGLES DIGITAL — TOP 100. In The End. LINKIN PARK — WARNER MUSIC
  56. ↑ 2001 UK Singles Chart (PDF). UKChartsPlus. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2011-07-24 у Wayback Machine.]
  57. ↑ Top 100 Single-Jahrescharts. GfK Entertainment (нім.). offiziellecharts.de. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2015-05-09 у Wayback Machine.]
  58. ↑ Årslista Singlar, 2001 (швед.). Sverigetopplistan. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2020-06-05 у Wayback Machine.]
  59. ↑ а б в г д The Year in Music 2002 (PDF). Billboard. Т. 114, № 52. 28 грудня 2002. с. YE-87. Процитовано 14 грудня 2020. [Архівовано 2021-06-29 у Wayback Machine.]
  60. ↑ ARIA Top 100 Singles for 2002. Australian Recording Industry Association. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2018-10-25 у Wayback Machine.]
  61. ↑ Jaaroverzichten 2002. Ultratop. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2020-12-23 у Wayback Machine.]
  62. ↑ Brazilian Top 100 Year-End 2002. Crowley Broadcast Analysis. 3 квітня 2018. Процитовано 30 січня 2022. [Архівовано 2024-01-06 у Wayback Machine.]
  63. ↑ Eurochart Hot 100 Singles 2002 (PDF). Music and Media. Процитовано 12 вересня 2022. [Архівовано 2021-01-25 у Wayback Machine.]
  64. ↑ Top of the Music – Mix e Singoli (PDF) (італ.). FIMI. Архів оригіналу (PDF) за 10 травня 2006. Процитовано 14 грудня 2020. [Архівовано 2006-05-10 у Wayback Machine.]
  65. ↑ Top 100 top played radio tracks in Canada in 2002. Jam!. Архів оригіналу за 12 серпня 2004. Процитовано 21 березня 2022. [Архівовано 2004-08-12 у Wayback Machine.]
  66. ↑ Jaaroverzichten – Single 2002. dutchcharts.nl. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2021-01-17 у Wayback Machine.]
  67. ↑ Hot Rock Songs – Year-End 2017. Billboard. Процитовано 13 січня 2020. [Архівовано 2018-04-13 у Wayback Machine.]
  68. ↑ Top 1000 Singles + EPs Digitais: Semanas 01 a 52 de 2021 (PDF) (порт.). Associação Fonográfica Portuguesa. Процитовано 10 травня 2022. [Архівовано 2022-01-27 у Wayback Machine.]
  69. ↑ Billboard Global 200 – Year-End 2024. Billboard. Процитовано 20 грудня 2024. [Архівовано 2024-12-13 у Wayback Machine.]
  70. ↑ Top 200 Singles YTD – Semanas 01 a 52 de 2024 (PDF) (pt-pt) . Associação Fonográfica Portuguesa. с. 10. Процитовано 2 квітня 2025. [Архівовано 2025-01-29 у Wayback Machine.]
  71. ↑ How Linkin Park's "In The End" became a worldwide smash hit. Alternative Press Magazine (амер.). 11 жовтня 2022. Процитовано 8 квітня 2025.
  72. ↑ Linkin Park - In The End (CD) (англ.), 2001-09, процитовано 7 квітня 2025
  73. ↑ Linkin Park - In The End (Enhanced CD) (англ.), 2001-09, процитовано 7 квітня 2025
  74. ↑ Linkin Park - In The End (DVD) (англ.), 2001, процитовано 7 квітня 2025
  75. ↑ Linkin Park = リンキン・パーク - In The End = イン・ジ・エンド～ライヴ＆レア (англ.), 2002, процитовано 7 квітня 2025 [Архівовано 2023-04-22 у Wayback Machine.]
  76. ↑ McIntyre, Hugh. Linkin Park Earns Their First Diamond Single With ‘In The End’. Forbes (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  77. ↑ Gold & Platinum. RIAA (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  78. ↑ ARIA Charts – Accreditations – 2002 Singles (PDF). Австралійська асоціація компаній звукозапису (ARIA). Процитовано 9 серпня 2021.
  79. ↑ Danish single certifications – Linkin Park – In the End. IFPI Данія. Процитовано 7 лютого 2024.
  80. ↑ Italian single certifications – Linkin Park – In the End (Італійська) . Італійська асоціація компаній звукозапису (FIMI). Процитовано 23 вересня 2024.
  81. ↑ New Zealand single certifications – Linkin Park – In the End. Radioscope. Процитовано 5 лютого 2025. Напишіть In the End у полі "Search:".
  82. ↑ Portuguese single certifications – Linkin Park – In the End (PDF) (Португальська) . Associação Fonográfica Portuguesa. Процитовано 4 жовтня 2024.
  83. ↑ Spanish single certifications – Linkin Park – In the End. El portal de Música. Productores de Música de España. Процитовано 12 листопада 2023.
  84. ↑ Guld- och Platinacertifikat − År 2001 (PDF) (Шведська) . IFPI Швеція. Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2011. Процитовано 16 вересня 2019.
  85. ↑ The Official Swiss Charts and Music Community: Awards ('In the End'). IFPI Switzerland. Hung Medien. Процитовано 26 грудня 2018.
  86. ↑ British single certifications – Linkin Park – In the End (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 7 лютого 2025.
  87. ↑ American single certifications – Linkin Park – In the End (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA). Процитовано 27 лютого 2024.
  88. ↑ Danish single certifications – Linkin Park – In the End (Streaming). IFPI Данія. Процитовано 3 листопада 2020.
  89. ↑ а б в Dowd, Rachael. Linkin Park’s “In The End” video just reached this YouTube milestone. Alternative Press Magazine (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  90. ↑ Young, Simon (11 квітня 2023). The 10 most viewed Linkin Park videos on YouTube. Louder (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2024-11-03 у Wayback Machine.]
  91. ↑ Linkin Park - Making of In The End [Frat Party at the Pankake Festival - DVD, 2001]. 13 лютого 2024. Процитовано 8 квітня 2025 — через YouTube.
  92. ↑ Lynch, Joe (20 липня 2017). Linkin Park’s Landmark ‘Hybrid Theory’: Looking Back on the (Not So Nice) Reviews It Got In 2000. Billboard (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2023-04-08 у Wayback Machine.]
  93. ↑ Wisbey, Joe (27 вересня 2001). Single Review: Linkin Park - In The End. Drowned In Sound (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2021-07-20 у Wayback Machine.]
  94. ↑ Martin, Piers (12 вересня 2005). Linkin Park : In The End. NME (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  95. ↑ Hybrid Theory - Linkin Park | Album | AllMusic (англ.), процитовано 4 квітня 2025 [Архівовано 2021-12-09 у Wayback Machine.]
  96. ↑ Morton, Luke (9 жовтня 2020). Album Review: Linkin Park – Hybrid Theory 20th Anniversary Edition. Kerrang! (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2025-01-23 у Wayback Machine.]
  97. ↑ Szatan, Gabriel. Linkin Park: Hybrid Theory (20th Anniversary Edition). Pitchfork (англ.). Процитовано 4 квітня 2025. [Архівовано 2020-10-11 у Wayback Machine.]
  98. ↑ Sheffield, Rob (16 липня 2002). Reanimation. Rolling Stone (англ.). Процитовано 7 квітня 2025. [Архівовано 2017-07-24 у Wayback Machine.]
  99. ↑ Клип-арт: режиссер Jason Goldwatch. RAP.RU (рос.). Процитовано 7 квітня 2025.
  100. ↑ Hosken, Patrick (31 липня 2017). Rap, Rock, And Remixes: Linkin Park’s ‘Reanimation,’ 15 Years Later. Billboard (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  101. ↑ Hoard, Christian (9 грудня 2004). Collision Course. Rolling Stone (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  102. ↑ Unterberger, Andrew (21 липня 2017). Yes, We’re Going to Talk About How Awesome Linkin Park & JAY-Z’s ‘Collision Course’ Was. Billboard (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  103. ↑ Linkin Park - Underground Eleven (англ.), 16 листопада 2011, процитовано 8 квітня 2025
  104. ↑ Linkin Park Celebrate 20th Anniversary Of Hybrid Theory. warnermusic.com.au. Процитовано 7 квітня 2025.
  105. ↑ Readers' Poll: The Best Linkin Park Songs. Rolling Stone (англ.). 4 липня 2012. Процитовано 7 квітня 2025.
  106. ↑ Unterberger, Andrew (21 липня 2017). The 15 Greatest Linkin Park Songs. Billboard (англ.). Процитовано 7 квітня 2025. [Архівовано 2022-03-10 у Wayback Machine.]
  107. ↑ Linkin Park's Best Songs: Their Top 10 Tracks. Consequence (англ.). 5 вересня 2024. Процитовано 7 квітня 2025.
  108. ↑ Law, Sam (17 квітня 2021). The 20 greatest Linkin Park songs – ranked. Kerrang! (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
  109. ↑ The 500 Greatest Songs Since You Were Born. Blender (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 18 грудня 2014.
  110. ↑ Anderson, Kyle (29 вересня 2011). U2, Rihanna, Amy Winehouse, Foo Fighters fill out VH1's '100 Greatest Songs of the '00s': An EW Exclusive!. EW.com (англ.). Процитовано 8 квітня 2025. [Архівовано 2021-04-23 у Wayback Machine.]
  111. ↑ Hartmann, Graham (1 липня 2012). No. 2: Linkin Park, 'In The End' – Top 21st Century Hard Rock Songs. Loudwire (англ.). Процитовано 7 квітня 2025. [Архівовано 2021-11-20 у Wayback Machine.]
  112. ↑ DiVita, Joe (14 листопада 2024). The Strangest Hit Song Ever?. Loudwire (англ.). Процитовано 7 квітня 2025.
  113. ↑ Zaleski, Annie (17 травня 2017). The 30 Best Nu-Metal Songs. SPIN (англ.). Процитовано 7 квітня 2025. [Архівовано 2023-03-14 у Wayback Machine.]
  114. ↑ DSC Top music charts (13 лютого 2024). Most viewed Rock songs on YouTube update - Feb. 2024 №33. Процитовано 4 квітня 2025 — через YouTube.
  115. ↑ Carter, Emily (7 червня 2021). Linkin Park's In The End is the first nu-metal song to pass one…. Kerrang! (англ.). Процитовано 4 квітня 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=In_the_End&oldid=45169118